Подільський районний суд міста Києва

Аналіз

причин скасуванняАпеляційноюінстанцієюухвалслідчихсуддів, постановлених за наслідкамирозглядуклопотаньправоохороннихорганів, скаргсторінкримінальногопровадженнявпорядку КПК України

На виконання пункту 2.12 плану роботи Подільського районного суду м. Києва на ІІ півріччя 2015 року, проаналізовано причини скасування апеляційною інстанцією ухвал слідчих суддів, постановлених за наслідками розгляду клопотань правоохоронних органів, скарг сторін кримінального провадження в порядку КПК України.

У період за який проводиться узагальнення а саме з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року до Подільського районного суду м. Києва надійшло 3 756 матеріалів клопотань (скарг) з урахуванням залишку 2014 року (залишок складає – 7 матеріалів).

До Апеляційного суду м. Києва було оскаржено102 ухвали слідчих суддів з них:

Всього розглянуто 87 матеріалів, клопотань, скарг з них:

- 17 скасовано з постановленням нового рішення;

- 68 залишено без змін.

Станом на 10.11.2015 року до Подільського районного суду м. Києва суду з Апеляційного суду м. Києва не повернулось 15 матеріалів, клопотань, скарг.

Основні підстави скасування ухвал слідчих судів

Підстави для скасування судового рішення передбачені ст. 409 КПК України.Серед поширених підстав скасування судових рішень, винесених слідчими суддями слід зазначити неповноту судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Невідповідність судового рішення вимогам кримінально-процесуального закону, що з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, можливо усунути лише шляхом скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали.

Аналіз причин скасування Апеляційним судом м. Києва

ухвал слідчих суддів Подільського районного суду м. Києва

Щодо клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можна зазначити, що до Подільського районного суду м. Києвав більшості випадків клопотанням надходять своєчасно і вирішуються слідчими суддями у строк визначений законом. Але маютьмісцефактинадходженняклопотань та матеріалів до суду в останнігодинивизначеного законом строку, щопозбавляєслідчогосуддюможливостіналежним чином дослідитиматеріали і призводить до формального та поверховогорозглядуклопотань, та при цьомуслідчимсуддеюдопускаютьсяпомилки.

Окремо можна виділити скасовані ухвали слідчих суддів категорії проваджень щодо застосування, відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою (ст.183 КПК України).Застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, його продовження врегульовано у ст.ст. 183-205 КПК України. Положеннями встановлено винятковість застосування даного запобіжного заходу, чіткі підстави його обрання, продовження та скасування.

Прикладами слугують:

1.№758/4137/15-кухвалою судді Зарицької Ю.Л. від 08.04.2015 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Мущиніної В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо Жиглія В.С. в силу ст. 89 КК України,який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді, застосування запобіжного заходу щодо Жиглія В.С. у вигляді особистого зобов'язання мотивовано тим, щослідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Жиглієм В.С. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з тим, слідчий суддя визнав необґрунтованими та недоведеними доводи прокурора, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризику вчинення підозрюваним іншого злочину.

Колегією суддів скаргу старшого прокурора Подільського району міста Києва Сухова О.С. задоволено, якою ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року – скасовано з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого, про застосування щодо Жиглія В.С. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задоволено.

Застосувати відносно Жиглія В.С.запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.06.2015 року включно з призначенням застави в розмірі 20 мінімальних заробітних плат. З покладенням на останнього відповідних обов’язків.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Жиглієм В.С. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з тим, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, що жодним чином є недоведеними та необґрунтованими доводи слідчого та прокурора, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.

Застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж того, про який просить слідчий і прокурор, згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, можливе при тих обставинах, коли є доведеною обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти цим ризикам. Підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, здатні запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя при розгляді клопотання не встановив.

Крім того, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, слідчий суддя повинен взяти до уваги особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання, яке загрожує особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та наслідки вчинення протиправних діянь.

Дослідивши клопотання слідчого та матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановила наявність передбачених законом обставин, які свідчать про необхідність застосування щодо Жиглія В.С. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, колегією суддів перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні Жиглія В.С. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому встановлено, що клопотання слідчого містить посилання на відповідні матеріали, які підтверджують обставини, що дають підстави підозрювати Жиглія В.С. у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Вагомість вказаних доказів не викликає сумнівів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що Жиглій В.С. може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та закупника вогнепальної зброї, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, колегія суддів встановила, що вказані доводи є обґрунтованими, зважаючи не тільки на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється Жиглій В.С. а і на те, що 06 квітня 2015 року, тобто під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, Жиглій В.С. вчинив аналогічні дії, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і того ж числа це було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, його зрілий вік, стан здоров'я, репутацію та всі інші обставини, які визначені в ст. 178 КПК України.

2. №758/6807/15-к ухвалою слідчого судді Шаховніної М.О. від 15.06.2015року задоволено клопотання слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Кошіль Я.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Чепурка О.О.

В своїй апеляційній скарзі захисник Дяченко А.А. що діє в інтересах підозрюваного Чепурка О.О. просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою частково задовольнити клопотання слідчогоСВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві застосувавши відносно підозрюваного Чепурка О.О.запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, встановивши строк дії запобіжного заходу до 08.08.2015року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.

На думку колегії апеляційного суду слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання щодо Чепурко О.О. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш м’які запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання ним процесуальних обов’язків, які випливають зі змісту ст. 177 КПК України.

Разом з цим, слідчий суддя, визначаючи дату закінчення дії запобіжного заходу тривалістю в два місяці, тобто з моменту її винесення - 15.06.2015, не звернув уваги на вимоги ч.6 ст.181 КПК України, яка передбачає, що строк дії запобіжного заходу може бути продовжено в межах строку досудового розслідування, який у цьому випадку визначено до 08.08.2015 року з урахуванням того факту, що іншому підозрюваному по цій справі Бородавко А.Є. повідомлено про підозру 08.06.2015р.

3.№ 758/11133/15-к ухвалою слідчого судді Отвіновського П.Л. від 30.09.2015 року задоволено клопотання начальника відділення СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Терьохіна Д.С. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 год. 20 хв. 26.11.2015 р. включно відносно Лупу І.Г.

Одночасно визначено заставу у розмірі 164 мінімальних заробітних плат з покладенням відповідних обов’язків.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 год. 20 хв. 26.11.2015 р. включно відносно Лупу І.Г.

Одночасно визначено заставу у розмірі 80 мінімальних заробітних плат з покладенням на Лупу відповідних обов’язків.

Розглянувши апеляційні скарги прокурора, в якій останній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не оспорював, однак просив збільшити розмір застави до 821 мінімальних заробітних плат. В свою чергу захисник підозрюваного просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного відповідних обов’язків. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника підозрюваного підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Враховуючи обставини кримінального провадження майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегії суддів приходить до висновку, визначена судом першої інстанції застава у розмірі 164 мінімальних заробітних плат є завідома непомірною для підозрюваного Лупу І.Г.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмір мінімальних заробітних плат а тому колегія суддів вважає, що застава у розмірі вісімдесяти мінімальних заробітних плат може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним Лупу І.Г. покладених на нього обов’язків, передбачених кримінальним процесуальним Законом України.

За проаналізований період найбільше скасованих ухвал слідчих суддів стосувались категорії проваджень з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора.

Основною причиною повернення скарги особі, яка звернулась зі скаргою, відповідно до ч. 2 ст.304 КПК України, було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України.

За приклад:

4. №758/6031/15-к ухвалою слідчого судді Зарицької Ю.Л. від 27.05.2015року скаргу Рогожука С.Л. в інтересах потерпілої Клімасенко Т.В. на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві майора міліції Хамлова С.П. від 25 березня 2015 року про закриття кримінального провадження - повернуто особі, яка її подала.

Слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про закриття кримінального провадження було надіслане адвокату Рогожуку С.Л. заступником прокурора Подільського району м. Києва 24.04.2015 року, та слідчимСВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.05.2015 року, а скаргу подано до Подільського районного суду м. Києва 26.05.2015 року, тобто за висновками слідчого судді поза строками, встановленими законом, та не порушував питання про поновлення цих строків, а тому повернув скаргу особі, яка її подала.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою задоволено скаргу адвоката Рогожука С.Л. в інтересах потерпілої Клімасенко Т.В. на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві майора міліції Хамлова С.П. від 25 березня 2015 року про закриття кримінального провадження.

Колегія суддів не погодилась з рішенням слідчого судді, оскільки як вбачається із матеріалів апеляційної скарги Рогожука С.Л. копія процесуального рішення була отримана ним, як представником потерпілої, фактично лише 14.05.2015 року що підтверджується даними поштових повідомлень та копій конвертів.

За таких обставин, подача Рогожуком С.Л. скарги на постанову про закриття кримінального провадження 21.05.2015 року поштою, яка надійшла до суду 26.05.2015 року, безперечно свідчить про те, що скаржникпередбачений ст. 304 КПК України процесуальний строк не пропустив, а тому ухвала слідчого судді про повернення скарги, оскільки особа подала її поза строками, передбаченими для звернення до суду, є помилковою тапідлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали за результатами розгляду скарги по суті вимог.

При цьому, розглядаючи у зв’язку із скасуванням рішення слідчого судді, скаргу Рогожука С.Л. на постанову про закриття кримінального провадження у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до таких висновків.

На підставі викладеного колегія суду вважає слідчі органи не провели з достатньою повнотою та об’єктивністю досудове розслідування, передчасно та без будь-яких належних мотивувань прийняли рішення про закриття кримінального провадження, у зв’язку із чим і в цій частині апеляційні вимоги Рогожука С.Л. підлягають задоволенню.

5. №758/8797/15-кухвалою слідчого судді Зарицької Ю.Л. від 06.08.2015 року скаргу потерпілого Титаренка С.О. на постанову слідчого Руденка С.Ю.– повернуто.

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що Титаренко С.О. звернувся зі скаргою на постанову слідчого після закінчення строку на оскарження не порушуючи питання про його поновлення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою відмовлено Титаренко С.О. у відкритті провадження за його скаргою.

Мотивовано тим, що ст. 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на їх оскарження.

Оскаржуючи рішення слідчого Титаренко С.О. просив скасувати постанову слідчого, якою відмовлено в задоволенні його клопотання - про накладення арешту на майно.

Проте п. 7, ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

При цьому главами 20 та 21 КПК України вичерпний перелік слідчих розшукових дій та негласних слідчих (розшукових) дій, до яких не відноситься накладання арешту на майно, а відповідно до ст.. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

З огляду на приписи даних норм арешт майна не відноситься до слідчих (розшукових) дій негласних слідчих (розшукових дій)

Тому на думку колегії суддів , постановляючи ухвалу про повернення скарги Титаренка С.О. слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність підстав для прийняття такого рішення яке передбачене п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, оскільки в даному випадку скарга Титаренка С.О. не може бути предметом розгляду слідчим суддею відповідно до вимог 303 КПК України.

6. №758/4731/15-к ухвалою судді Васильченка О.В. від 22.04.2015 року відмовлено у відкритті провадження по скарзі директора ТОВ «Ігнатекс-Україна» Мусієнко С.Б. на бездіяльність слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Мотивуючи своє рішення тим,що бездіяльність слідчого, яку оскаржує директор ТОВ «Ігнатекс –Україна» Мусієнко С.Б. не входить в перелік, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.05.2015 року оскаржувану ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою скаргу директора ТОВ «Ігнатекс-Україна» Мусієнко С.Б. на бездіяльність слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києвіповернуто скаржнику.

Оскарження недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування здійснюється в порядку визначеному ст. 308 КПК України.

У кримінальному процесуальному законодавстві України взагалі не передбачені повноваження слідчого судді щодо надання вказівки слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження. Ці повноваження є прерогативою слідчого, прокурора, суду на стадії судового, апеляційного, касаційного розгляду, тому вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що апелянтом пропущено процесуальний строк на звернення до слідчого судді, оскільки вилучено продукцію ТОВ «Ігнатекс-Україна» 13.07.2012 р, а зі скаргою директор Мусієнко С.Б. звернулась лише 21.04.2015 року і клопотання про поновлення строку до суду першої інстанції не заявлялось.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Оскільки, ТОВ «Ігнатекс-Україна» є володільцем вилученого майна і директор Мусієнко С.Б. звернулась до Подільського районного суду м. Києва в порядку передбаченому п. 1ст. 303 КПК України ухвал слідчого судді підлягає безумовному скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про повернення скарги особі, яка її подала.

Слід зазначити, що при прийнятті слідчим суддею рішення про повернення скарги, відмови у відкритті провадження за скаргою, скасовуючи зазначене рішення, з урахуванням змісту ст. ст. 304, 306, 307 КПК України щодо прерогативи слідчого судді місцевого суду з питання відкриття провадження та розгляду скарги по суті, апеляційний суд повертає провадження до суду першої інстанції для розгляду поданої скарги по суті.

7.№758/9781/15-к ухвалою слідчого судді Швиденко В.А. від 01.09.2015 року скаргу директора ТОВ «Елант» Конратенко Л.В. на бездіяльність слідчого СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Андріюка А.А., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов’язання вчинити певні дії - повернуто особі яка її подала.

Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що в скарзі відсутні переконливі докази поважності причин пропуску строку оскарження бездіяльності слідчого, тому не вбачається підстав для його поновлення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.09.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову ухвалу про поновлення строку на оскарження дій та бездіяльності слідчого СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві Андріюка А.А., щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

Призначити новий розгляд, матеріали скарги направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Підставами задоволення апеляційної скарги було, згідно ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дій чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюються постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як убачаються з матеріалів судової справи, 25 серпня 2015 року прокурору прокуратури Подільського району м. Києва Прокудіну Д.В. подано заяву про повернення тимчасово вилученого майна, яке було вилучено під час обшуку в порядку ст. 169 КПК України.

31 серпня 2015 року ТОВ «Елант», в особі директора Кондатенко Л.В., подано до Подільського районного суду м. Києва скаргу, в якій ставиться вимога про визнання протиправними дій слідчого щодо проведення обшуку та неповернення вилученого під час обшуку майна, зобов’язання слідчого повернути зазначене у скарзі безпідставне вилучене майно. А також порушено питання про поновлення строку на подання скарги, оскільки про проведення обшуку та вилучення майна стало відомо лише 21 серпня 2015 року.

Як убачається з пояснень представника ТОВ «Елант», у приміщенні де проводиться обшук на правах суборенди знаходився лише комп’ютер, який був вилучений. Оскільки працівники підприємства там не знаходяться, про обшук та вилучення стало відомо 21.08.2015 року.

Однак слідчий суддя зазначені доводи не перевірив та не маючи матеріалів, які їх спростовують безпідставно відмовив у поновленні строку на оскарження бездіяльності слідчого щодо неповернення тимчасового вилученого майна.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що строк подання скарги пропущений з поважних причин, а тому від відлягає поновленню.

Крім того Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Елант» оскаржувались дії слідчого і щодо проведення обшуку, однак слідчим суддею не перевірено, чи підлягають такі дії оскарженню, відповідно до статті 303 КПК України та не прийнято процесуальне рішення в цій частині.

Таким чином, при розгляді скарги слідчий суддя допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Розглядаючи по суті скарги на постанови слідчого щодо закриття кримінального провадження слідчі судді також достатньо часто припускаються певних помилок, які засвідчують недостатнє дослідження матеріалів кримінального провадження, в якому прийняті оскаржувані постанови стосовно його закриття, не з’ясування всіх доводів, викладених у скарзі.

На приклад:

8. №758/8173/15-кухвалою слідчого судді Шаховніної М.О. від 24.07.2015 року відмовлено в задоволенні скарги Вишквара М.І. на постанову слідчого СВ Подільського РВ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінального провадження.

Рішення слідчого судді вмотивовано тим, що приймаючи процесуальне рішення про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину передбаченого ч. 1, ст.190 КК України, орган досудового розслідування правильно виходив з того, що між Вишквар М.І. та Вишкваром Б.І. склалися цивільно-правові відносини, та заявник Вишквар М.І. має право у встановленому законом порядку оскаржити рішення, дії чи бездітність органів державної міграційної служби щодо реєстрації Вишквар Б.І. Вирішення вказаного спору не входить до завдань кримінального провадження встановлених ст. 2 КПК України і повинно відбуватися в межах іншого судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою скасовано постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Мостіпана А.В.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи висновки експертів.

Приписи ст. 85 КПК України вказують на те, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Ці вимоги закону не в повній мірі дотримані органом досудового слідства, який на думку колегії суддів, прийняв поспішне рішення щодо закриття даного кримінального провадження.

Дослідивши матеріали провадження колегія суддів зазначила, що слідчим СВ Подільського РВ ГУМВС України в м. Києві Мостіпаном А.В. не вжиті всі заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, з наданням їм належної правової оцінки, для прийняття законного процесуального рішення, як про те йдеться у постанові слідчого судді.

9. №758/3101/15-кухвалою слідчого судді Гребенюка В.В. від 10.04.2015 року скаргу Євтушенка Р.М. на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 23.06.2014р. Я.П. Єфіменко про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України – відмовлено в задоволені скарги.

На обґрунтування слідчий суддя послався на те, що Євтушенко Р.М. до скарги не долучив сам текст оскарженої ним постанови про закриття кримінального провадження, що позбавляє слідчого суддю можливості оцінити викладені ним у скарзі доводи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову,якою скаргу Євтушенка Р.М. на зазначену постанову слідчого від 23 червня 2014 року повернути скаржникові.

Посилаючись на положення ст.ст. 303-304 КПК України, скаргу напостанову слідчого про закриття кримінального провадження може бути подано, зокрема заявником, потерпілим його представником чи законним представником.

При цьому, сказані правові норми не передбачають необхідності подання одночасно з цією скаргою будь-яких додаткових документів, про слушно зауважує апелянт, а тому а тому в цій частині апеляційні вимоги підлягають задоволенню, а постанова слідчого судді - скасуванню як така, що суперечить чинному кримінальному процесуальному законодавству.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що із матеріалів провадження у скарзі, ухвалою судової колегії Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року апеляційна скарга Євтушенка Р.М. на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27.02.2015 року якою відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на постанову слідчого від 23 червня 2015 року про закриття згаданого кримінального провадження задоволена вказані ухвала слідчого судді та постанова слідчого скасовані з направлення кримінального провадження прокуророві району для організації досудового розслідування.

Таким чином приймаючи 10.04.2015 року рішення про відмову в задоволені скарги Євтушенка Р.М. на цю постанову слідчого, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, бо фактично скасував рішення суду апеляційної інстанції і з цих підстав його ухвала повинна бути скасована.

Оскільки ж колегією суддів апеляційної інстанції скасована також і постанова слідчого остільки на час розгляду 10.04.2015 року Євтушенка Р.М. слідчим суддею був відсутній сам предмет оскарження, а тому, відповідно до ст.. 304 КПК України скарга підлягала поверненню скаржнику.

Рішення про відмову у задоволені скарги передбачене ст. 307 КПК України як одне з рішень слідчого судді за результатами розгляду скарги по суті. Однак слідчий суддя не розглянув по суті скаргу, тому рішення слідчого судді про відмову в задоволені не може вважатися обґрунтованим.

На приклад:

10. №758/3139/15-кухвалою слідчого судді Супрун Г.Б. від 24.03.2015 року відмовлено в задоволені скарги Дем’янюка В.П. на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Єфіменко Я.П. від 29.12.2014 року про закриття кримінального провадження.

Мотивуючи своє рішення ти, що усудові засідання призначені на 20.03.2015 року та 24.03.2015 року скаржник не з’явився, скаргу не підтримав. Про дату, місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дій чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі, особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.

Виходячи з чинних положень КПК України, в разі, якщо на час розгляду скарги заявник не підтримує її, в її задоволені необхідно відмовити на цій підставі, оскільки інших процесуальних рішень за наслідками розгляду скарги кримінально-процесуальний закон не передбачає.

З таким висновком слідчого судді не погоджується колегія суддів, оскільки стаття 306 КПК України дійсно передбачає, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, проте, у відповідності до вимог кримінально-процесуального кодексу, неявка таких осіб на розгляд скарги не є підставою для відмови в задоволені скарги.

Рішення про відмову у задоволені скарги передбачене ст. 307 КПК України як одне з рішень слідчого судді за результатами розгляду скарги по суті.

Оскільки скарга Дем’янюка В.П. слідчим суддею не була розглянута по суті то рішення слідчого судді про відмову в задоволені скарги Дем’янюка В.П. колегія суддів не може вважати обґрунтованим, в зв’язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Що стосується скарги Дем’янюка В.П. по суті, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст.ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх зібраних та перевірених доказів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справ, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі постановлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Разом з тим, слідчий не дотримавшись вищезазначених вимог закону, зробивши висновки щодо обставин, які на його думку обумовлюють закриття провадження у справі, прийняв рішення про закриття кримінального провадження без належної перевірки викладених у заяві та в поясненнях Дем’янюка В.П. обставин та за відсутності належного обґрунтування таких висновків в постанові.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження, у мотивувальній частині не зазначено відповіді на всі поставлені в заяві особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування залишилось невиконаним доручення слідчого Єфіменко Я.П. про проведення слідчих дій у порядку ст. 40 КПК України…

Таким чином, обставини, зазначені Дем’янюком В.П. в заяві про вчинене кримінальне правопорушення,залишилося без належної перевірки та оцінки з боку слідчого. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена без всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин, на які посилався у своїй заяві Дем’янюк В.П., а тому підлягає скасуванню. З направленням матеріалів кримінального провадження, для проведення досудового розслідування.

З наведених причин мають місце помилки і при поверненні слідчими суддями скарги особі, яка її подала, у зв’язку із тим, що вказана особа не мала права її подавати, тобто з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 304 КПК України.

За приклад:

11. По справі №758/11627/15-к ухвалою судді Богінкевич С.М. від 16.10.2015 року скаргу адвоката Коновалова В.С. в інтересах ОгороднікД.Г. на бездіяльність слідчого Подільського РУ ГУ МВС в м.Києві Адріюк А.А., зобов’язання вчинити дії - повернуто.

Зазначивши, про неможливість зробити висновок про статус Огороднік Д.Г. у кримінальному провадженні, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що вона є учасником у даному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.10.2015 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою вищевказану скаргу на бездіяльності слідчого -залишено без задоволення.

Колегія суддів зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке серед встановленого переліку відомостей, повинно містити відомості про особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться.

З урахуванням ст. 303 КПК України, що на досудовому слідстві, наряду з іншим, можуть бути оскаржені: бездіяльність слідчого прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього кодексу – володільцем тимчасово вилученого майна. З цих підстав слідчий суддя незаконно прийшов до висновку, що оскільки Огородник Д.Г. в даному провадженні не є заявником, потерпілим, представником особи, щодо якої здійснюється провадження, а тому не має права подавати скаргу.

Розглядаючи скаргу Коновалова В.С. про зобов’язання слідчого повернути тимчасово вилучене майно згідно з вимога ст.169 КПК України колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 7 ст. 236 КПК України встановлено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як вбачається з резолютивної частини ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 31.07.2015 року ст. слідчому надано дозвіл на проведення обшуку.

На підставі цієї ухвали суду в сейфі було виявлено та в послідуючому вилучено 16500 дол. США. Отже зазначені грошові кошти, які були вилучені слідчим та про повернення яких ставиться питання у скарзі Коновалова В.С., є тим майном, щодо якого прямо надавався дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшук. Відповідно ці кошти не є тимчасово вилученим майном у розумінні глави 16 КПК України та не підлягають поверненню у порядку ст.169 цього Кодексу.

Висновок

Точне й неухильне застосування слідчими суддями кримінально-процесуального закону є неодмінною умовою належного судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, запобігання порушенню прав громадян, підвищенню свідомості працівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо законності та своєчасності здійснення процесуальних дій.

Слідчі судді повинні розглядати клопотання та скарги, розгляд яких віднесений до їх повноважень з урахуванням міжнародної судової практики, спрямовувати цей розгляд на забезпечення захисту прав громадян та суспільства, що підтвердить ефективність функціонування незалежного і неупередженого суду і в цілому сприятиме підвищенню авторитета судової влади.

Враховуючи розповсюдженість наведених вище помилок, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у виді тримання під вартою пов’язаний з обмеженням свободи громадянина, що посилює суспільний інтерес до зазначених питань, слід рекомендувати слідчим суддям більше приділяти уваги до вивчення положень КПК України, які регулюють питання з приводу застосування запобіжних заходів, підвищення свого професійного рівня.

Виконавець

М.В.Власюк

Узагальнення причин скасовання ухвал слідчих суддів